У 1891 році француз Луї Марі Ілер Берніго винайшов ще один модифікований вид целюлози – штучний шовк, або віскозу. Оскільки виробництво натурального шовку завжди було дуже дорогим, він шукав спосіб, як виготовити штучний. Вчений зрозумів суть процесу, спостерігаючи за шовковичними черв’яками: вони виділяли певну рідину, яка тверділа на повітрі та перетворювалася на шовк. Берніго знайшов штучний аналог цієї рідини. Проте його перший винахід був занадто легкозаймистим. Цю проблему пізніше вирішив Чарльз Тофем, який і назвав новий матеріал «віскоза».
У 1900 році швейцарський інженер-текстильник, доктор Жак-Едвін Бранденбергер, винайшов целофан. Одного разу в ресторані Бранденбергер побачив, як один з відвідувачів розлив вино на скатертину та офіціант моментально замінив скатертину на чисту, викинувши забруднену. Бранденбергер вирішив винайти таку плівку, яка захищала б тканину від забруднень та легко очищалася за допомогою серветки.
Цілих 13 років Бранденбергер експериментував з різними матеріалами, та врешті-решт додав у тканину віскозу. Він сконструював машину, яка виготовляла листи матеріалу, названого «целофаном». Після низки доробок з целофану стали випускати перші у світі стійкі до води гнучкі пакувальні матеріали. Сьогодні плівка ПВХ та плівка ПП застосовується не тільки для захисту поверхонь від забруднення, а й у якості упаковки продуктів та вантажів.