У далекому 1907 році американський хімік Лео Байкленд розробив бакеліт – матеріал на основі фенольних смол, що став першим в історії синтетичним пластиком. Байкленд придумав апарат, за допомогою якого міг змінювати температуру і тиск, контролювати хімічну реакцію, та назвав його «бейкелайзер». Застосування цього апарату забезпечило створення економічного методу виготовлення пресованих виробів.
У результаті вийшла особлива смола, яка просочувала волокнистий наповнювач, швидко тверділа та набувала необхідної форми. Бакеліт не кипів, не горів, не плавився і не змінювався під впливом кислот або розчинників, що і зробило його найкращим з усіх придуманих до цього «пластиків». Бакеліт став першим у світі термореактивним пластиком, який зберігав форму за будь-яких обставин. Відомі раніше целулоїдні вироби були нестабільними та могли переплавлятися безліч разів. До того ж бакеліт мав чудову електроізоляцію, був хімічно стабільним, жаростійким, його форма та колір не змінювалися під впливом сонячних променів, морської солі.
Універсальність речовини призвела до її широкого застосування. Особливо нею зацікавилися військові. Звичайно, штори від сонця або сміттєві пакети були як і раніше не пластиковими, проте бакеліт використовувався практично у всіх видах озброєнь під час Другої світової війни.