Майже немає такої сфери у житті, де б зараз не використовувався скотч. Починаючи від побутових та канцелярських потреб і закінчуючи промисловістю, скотч впевнено займає свою нішу, виконуючи найрізноманітніші функції. Проте мало хто знає, що скотч був винайдений тільки наприкінці першої третини ХХ століття і являв собою паперову стрічку, що використовувалась під час фарбування автомобілів. Автор цього задуму – американець Річард Дрю, який працював на фабриці з виробництва наждачного паперу, одного разу опинився в автомайстернях, де побачив, як малярі фарбують автомобілі. Різні фарби залишали нерівності, та межі між ними були дуже грубими. І рішення прийшло саме собою: американець запропонував використовувати паперову стрічку, на краю якої було б нанесено клей.
Проте саме папір підвів перший дослід: під час контакту з фарбою він зіщулювався та втрачав свою початкову форму, за що для нього і було вигадано жартівливу назву «Scotch», як натяк на жадібність шотландців, що проживали в Америці. Через кілька років після перших дослідів, кмітливий Річард Дрю зумів знайти меценатів та зайнявся розробкою скотча всерйоз. Основною проблемою стала для нього розробка клею, його рівномірне нанесення на стрічку, а також можливість зберігати скотч в котушках.
Рішення знайшлось досить несподіване: ґрунтовий матеріал, який наноситься на одну сторону целофанової стрічки, що дозволило перетворити спочатку безперспективний винахід у добре налагоджений продукт. Після випробувань, товар з’явився на магазинних прилавках з позиціонуванням його як матеріалу, призначеного для ремонту речей. Так, під час кризи Великої Депресії, коли попит на більшість товарів різко скоротився, продаж скотча різко зріс через свою дешевизну та багатофункціональність. Його можна було застосовувати для лагодження цілої низки речей, пізніше було винайдено спеціальну тканинну стрічку для лагодження одягу.