У 1953 році радянські вчені виявили, що завдяки триболюмінесценції скотч, що розмотується у вакуумі, може випромінювати рентгенівські промені, водночас експеримент показав, що потужності цих променів цілком достатньо для того, залишити зображення пальців на фотопапері. З’ясувати це вирішили американські вчені у 2008 році, і прийшли до тих самих результатів.
Самим джерелом випромінювання слугує клейка субстанція, що розташована на стрічці та виникає воно саме в тому місці, де стрічка відклеюється від мотка. Описати суть процесу американським вченим не вдалося, радянські ж розробки дотепер знаходяться під грифом «таємно». Важливим аспектом для отримання рентгенівського випромінювання зі скотчу є сам вакуум, тому що в ньому клей починає збиватися у кристали та створювати так звану «кристалічну решітку». Також, як було зазначено, цей ефект неможливий через контакт з повітрям, через що використання звичайного скотчу цілком безпечно.